Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обстилати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обстилати
Берлін: Українське слово, 1924

Обстила́ти, лаю, єш, сов. в. обстели́ти, лю́, леш, гл. Устилать, устлать. Ой обстели, моя мила, хусточками двір. Мет. 68. Барвінком обстелила. Грин. III. 272.