Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обтикати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обтикати
Берлін: Українське слово, 1924

Обтика́ти, каю, єш, сов. в. обти́кати, чу, чеш, гл. Обтыкать, обтыкать. І барвінком обплете і руточкою обтиче. Чуб. III. 450. Обтикала всю голову квітками.