Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обтинати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обтинати
Берлін: Українське слово, 1924

Обтина́ти, на́ю, єш, сов. в. обтя́ти, обітну́, неш, гл. Обрѣзывать, обрѣзать, обсѣкать, обсѣчь. Обтинають крильця пташечкам, щоб вони не позалітали. Стор. М. Пр. 70. Мечами гілля обтинали. Не їдному молодцеві кучерики обтяла. Чуб. V. 1000.