Словарь української мови (1924)/обуртувати
| ◀ обурити | Словарь української мови О обуртувати |
обурювати ▶ |
|
Обуртува́ти, ту́ю, єш, гл. Напасть со всѣхъ сторонъ. Як несла я кішку в мішку, — трохи не обуртували собаки: як кавкнула, а собаки як за мною!… Черниг. у.