Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обшугувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обшугувати
Берлін: Українське слово, 1924

Обшу́гувати, гую, єш, сов. в. обшуга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Очищать, очистить отъ шелухи (гречу). Обшугаю гречку на крупи. 2) Обрывать, оборвать вѣтромъ, оббить (о листьяхъ дерева). Найдуть на тебе буйнії вітри з лютими морозами, кору обіб'ють… листя обшугають. МУЕ. III. 132.