Словарь української мови (1924)/обідець

by Борис Грінченко

◀ обіддя

Словарь української мови Борис Грінченко О обідець

обідительно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обі́дець, дця, м. Ум. отъ обі́д.

Обіде́ць, дця́, м. 1) Ум. отъ о́бід. Ободокъ. 2) Кольцо, колечко. Ой там Павлусь з крамом стане, з хорошим крамом — обідцями. Усім дівочкам роспродає, дівці Галочці даром дає. Чуб. III. 127.