Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/огурний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
огурний
Берлін: Українське слово, 1924

Огу́рни́й, а, е. 1) Строптивый, упорный, упрямый. Огурна дитина. Брацл. у. 2) Непривѣтливый, несообщительный. Ну, та й огурний народ тут: і слова не доб'єшся. Брацл. у. Ум. Огурне́нький.