Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/оженити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
оженити
Берлін: Українське слово, 1924

Ожени́ти, ню́, ниш, гл. Женить. Оженила мати неволею сина. Нп. Иногда въ приложеніи къ женщинѣ: Ой казав пан круль Варвару імити і святу Варвару з собов оженити. МУЕ. III. 52. Нене ж моя, нене, ожени ж ти мене, бо я молоденький літа свої трачу. Чуб. V. 27.