Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/онемощіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
онемощіти
Берлін: Українське слово, 1924

Онемощі́ти, щі́ю, єш, гл. 1) Обезсилѣть, изнемочь. Як цілий день у спеку попокосиш, то й онемощієш. Волч. у. 2) Обѣднѣть. Був багатий сильно Шкварій, а тепер онемощів. Волч. у.