Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/оправляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
оправляти
Берлін: Українське слово, 1924

Оправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. опра́вити, влю, виш, гл. 1) Оправлять, оправить, обдѣлывать, обдѣлать. Канев. у. Я її оправив під скло… і висить у мене в світлиці. Г. Барв. 9. 2) Приводить, привести въ порядокъ, починять, починить. Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ. Котл.