Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/орел

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
орел
Берлін: Українське слово, 1924

Оре́л, орла́, м. 1) Орелъ. Ой з-за гори, із-за кручі орли вилітають. Мет. 106. Орла не можна бити; а як його стріляти, то треба спитать тричи: чи нажився на світі. Чуб. I. 64. Летять сини України вірли і соколи. Млак. 80. Употребляется какъ ласкательное слово въ приложеніи къ мужчинѣ, преимущественно козаку. Ой куди ж ти од'їзжаєш, сизокрилий орле? Мет. 38. 2) Названіе вола съ большими, вертикально поднимающимися рогами, концы которыхъ загнуты назадъ. КС. 1898. VII. 45. Ум. О́рлик, о́рличок, о́рлонько.