Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ості

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
ості
Берлін: Українське слово, 1924

О́сті, тів, ж. 1) Багоръ, острога для ловли рыбы съ нѣсколькими зубьями. Kolb. I. 73. Части ихъ: ости́вно — деревянная рукоятка, лійка — желѣзная трубка, въ которую входитъ рукоятка; посредствомъ вуха соединена лійка съ зуба́ми (трезубцемъ), съ за́зубцями (зебрами) на каждомъ. Шух. I. 222, 223. Ості лету́чі — тоже, но съ длинной рукояткой, на концѣ которой оставлено два-три ряда вѣтвей. Шух. I. 20. 2) Раст. Cirsium. Шух. I. 20.