Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/отаманувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
отаманувати
Берлін: Українське слово, 1924

Отаманува́ти, ну́ю, єш, гл. Быть атаманомъ. Мій дід десять год отаманував у Січі. Над сільським людом з його волі отаманує. К. (О. 1862. III. 24)