Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/панюга

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
панюга
Берлін: Українське слово, 1924

Паню́га́, ги, м. Ув. отъ пан. Роскидався на широкій канапі мов справдешній панюга. Левиц. I. 220.