Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/парубок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
парубок
Берлін: Українське слово, 1924

Па́рубок, бка, м. 1) Парень, молодой человѣкъ. КС. 1887. VIII. 767. Уже вони не діти, а вже стали парубок і дівчина гарненькі — великі вже поросли. Рудч. Ск. I. 118. 2) Холостой человѣкъ. Я думала, що він удівець та сам собі живе, а він ще й досі парубок. 3) Работникъ наемный. Мо, каже, останешся в мене за парубка? Чуб. II. 7. Ум. Парубо́нько, парубо́чок. Чуб. V. 10.