Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/паскудити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
паскудити
Берлін: Українське слово, 1924

Паску́дити, джу, диш, гл. 1) Гадить, сквернить. Я рук паскудить не хочу. Шевч. 2) Гадить, пачкать, испражняться. Погана птиця, що своє гніздо паскудить. Ном. 3) Плохо дѣлать, портить. Роби добре, не паскудь. Ном. № 2113.