Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пасічник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пасічник
Берлін: Українське слово, 1924

Па́січник, па́сішник, ка, м. 1) Пчеловодъ. 2) Присматривающій за пчельникомъ. Борода у його виросла наче у пасічника. Рудч. Ск. II. 164.