Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пекельник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пекельник
Берлін: Українське слово, 1924

Пеке́льник, ка, м. Житель ада, чортъ. МВ. (КС. 1902. X. 155) Коли дивиться, аж покійний пан старий, того пана батько, дрова возе у пекло, а вони, пекельники, кажуть… Рудч. Ск. I. 95.