Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/перепалювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
перепалювати
Берлін: Українське слово, 1924

Перепа́лювати, люю, єш, сов. в. перепали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Сжигать, сжечь. Перепалив, попілець на море пустив. Рудч. Ск. I. 87. 2) Пережигать, пережечь. Взявся леміш чоловікові кувать, та багато заліза… перепалив. Ном. № 1858, стр. 284. 3) Слишкомъ сильно нагрѣвать, нагрѣть, натопить. Перепалила піч так, що й хліб погорів.