Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/перепієць

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
перепієць
Берлін: Українське слово, 1924

Перепі́єць, пі́йця, м. 1) Небольшой свадебный хлѣбецъ особой формы. Марк. 137. МУЕ. III. 87. В п'ятницю до діла лежні з гурту поробили та шишки і перепійці в піч посадовили. Мкр. Н. 21. 2) Братъ новобрачной, который, послѣ отъѣзда послѣдней въ домъ жениха, также отправляется туда съ цѣлью узнать о результатахъ первой брачной ночи. Контантиногр. у.