Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/переставати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
переставати
Берлін: Українське слово, 1924

Перестава́ти, таю́, є́ш, сов. в. переста́ти, ста́ну, неш, гл. 1) Переставать, перестать. Коли ж за тобою плакать перестану. Чуб. Перестала дівчинонька вірненько любити. Мет. — у чому́. Останавливаться, остановиться на чемъ, перестать, дойдя до чего. Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали: на славній Україні всі козацькі церкви заорандовали. АД. II. 21. — чого́. Оставлять, оставить что дѣлать. Коли вже ви перестанете того свисту? МВ. (О. 1862. III. 64). 2) Только несов. в.? Переходить, перебѣгать звѣря, становиться на дорогѣ. Біжіть мерщій униз: там є такі поляни, що можна добре його переставати. Брацл. у.