Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/перти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
перти
Берлін: Українське слово, 1924

Пе́рти, пру, преш, гл. 1) Переть, напирать; гнать. Як забрала своє військо, як заняла ті коні, як узяла перти — вигнала з води. Рудч. Ск. I. 88. 2) Двигаться, идти. Все дальш у пекло пру та пру. Стор. МПр. 47. Як комашня пруть на Запорожжє. Стор. МПр. 115. 3) Выпирать, выпереть. Задихавшись, мов з його перло дух. Г.-Арт. (О. 1861. III. 84)