Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/перчити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
перчити
Берлін: Українське слово, 1924

Перчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Перчить, посыпать перцемъ. Чим ми їм будем солити? Чим ми їм будем перчити? О. 1862. IV. 19.

Пе́рчити, чу, чиш, гл. О козлахъ: оплодотворять самку. Цапи… перчать кози, від чого ті стають кітні. Шух. I. 211.