Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пестити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пестити
Берлін: Українське слово, 1924

Пести́ти, щу́, стиш, гл. Нѣжить, лелѣять; баловать, няньчить. Пести мене, моя нене, як малу дитину. К. Досв. 44.