Словарь української мови (1924)/пирожитися

by Борис Грінченко

◀ пирожаччя

Словарь української мови Борис Грінченко П пирожитися

пирскати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пирожи́тися, жу́ся, жи́шся, гл. 1) О слоѣ чего-либо, напр. глины: вздуваться. Шух. I. 281. 2) Важничать. Коли не пиріг, то й не пирожися. Ном. № 1002.