Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/планета

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
планета
Берлін: Українське слово, 1924

Плане́та, ти, ж. 1) Планета. Ці зорі в науці звуться рухомими чи ходячими, або планетами. Ком. I. 24. 2) Судьба; нѣкая таинственная сила. Буває той чоловік оце то лихий та навіжений, то мнякий та добрий, — як яка планета на нього находить. 3) Плане́та їх зна́є. Чорт ихъ знаетъ. Договор, чи шо в їх такий був, — планета їх знає! Пирят. у.