Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/планитуватий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
планитуватий
Берлін: Українське слово, 1924

Планитува́тий, а, е. Свѣдущій во вліяніи планетъ на погоду и пр. То такі планитуваті є, що воно по планетах знає, коли на що сіяти. Ном. № 281.