Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/плениця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
плениця
Берлін: Українське слово, 1924

Плени́ця, ці, ж. 1) Надвое распиленный стволъ строевого дерева. Вх. Зн. 50. Желех. 2) = Планиця. 3) Заключеніе? Знайшов тя у темниці, сказав єси: „Устань, Петре, й ступай з плениці“. Чуб. I. 166.