Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/плюсь!

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
плюсь!
Берлін: Українське слово, 1924

Плюсь! меж. 1) Выраж. плескъ предмета, упавшаго въ воду. 2) Шасть. Тут плюсь Еней, як будто з неба: „Ось, осьде я, коли вам треба“. Котл. Ен. I. 17.