Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повбірати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повбірати
Берлін: Українське слово, 1924

Повбіра́ти, ра́ю, єш, гл. Одѣть (многихъ). У неділоньку так гарно їх повбірає. Кв.