Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повряжати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повряжати
Берлін: Українське слово, 1924

Повряжа́ти, жа́ю, єш, гл. Нарядить (многихъ). Там стоять коні да посідлані і парубочки повряжані. Чуб. III. 115.