Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/подзвін

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подзвін
Берлін: Українське слово, 1924

По́дзвін, во́ну, м. Звонъ по умершему. Не без того, що й за подзвін хто перекине. Мир. Пов. II. 63.