Словарь української мови (1924)/позавозити
| ◀ позаводитися | Словарь української мови П позавозити |
позавойовувати ▶ |
|
Позаво́зити, во́жу, зиш, гл. 1) Завезти (многое). Як станем їхати в город, то й почнуть баби: завези моїй дочці сорочку! завези моєму синові чоботи! та як почнеш завозити та й прогаєшся, поки всім позавозиш. Харьк. 2) Уѣхать, не возвративъ занятаго. Позичиш кому грошей, чи й так чого попросе, а тоді й поїде і не віддасть. Отак чимало вже нашого позавозили. Харьк. у.