Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позавірчувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позавірчувати
Берлін: Українське слово, 1924

Позаві́рчувати, чую, єш, гл. Обмотать замотать (во множествѣ). Жінки позавірчувані хустками чи намітками. Левиц. I. 330.