Словарь української мови (1924)/позаймати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позаймати
Берлін: Українське слово, 1924

Позайма́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Занять; покрыть (во множествѣ). Позаймали постаті хто на своїй ниві, а хто й на чужому полі за копу. Г. Барв. 147. Річко ж моя бистрая, позаймала всі луги. Чуб. V. 321. 2) Загнать скотъ (во множествѣ). Усі воли позаймали, кривого лишили. Рудч. Чп. 95.