Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позалягати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позалягати
Берлін: Українське слово, 1924

Позаляга́ти, га́ємо, єте, гл. То-же, что и залягти́, но о многихъ или о многомъ. Ви всі місця позалягали, — мені й лягти ніде. Як прийде моя сем'я, то вони й під лавками позалягають. Чуб. II. 382. Твої зяті на нас позалягали (устроили засаду). К. ЦН. 191.