Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позамучувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позамучувати
Берлін: Українське слово, 1924

Позаму́чувати, чую, єш, гл. Замучить измучить (многихъ). Вони обидва такі катюги: жінок своїх чисто позамучували. Харьк. у.