Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позамітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позамітати
Берлін: Українське слово, 1924

Позаміта́ти, та́ю, єш, гл. Замести (во множествѣ). Ой коли б мені та, Господи, ранесенько встати, ой щоб тії два слідочки та й позамітати. Чуб. V. 63.