Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поквоктати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поквоктати
Берлін: Українське слово, 1924

Поквокта́ти, кчу́, чеш, гл. Поклохтать (о насѣдкѣ); поквакать глухо (о лягушкѣ).