Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покропляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покропляти
Берлін: Українське слово, 1924

Покропля́ти, ля́ю, єш, сов. в. покропи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Окроплять, окропить. Покропили домовину святою водою. Кв. Тим ув обох біда́х в кишені аж гуло, не так то густо дощ із рогу золотого їх покропляв. К. Дз. 141. 2) Вспрыскивать, вспрыснуть, выпить по случаю чего. Ми покропили твій прихід. Г. Барв. 505.