Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/полегшати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
полегшати
Берлін: Українське слово, 1924

Поле́гчати, чаю, єш и поле́гшати, шаю, єш, гл. Сдѣлаться легче, стать легче. Хоч за три дні перед смертю полегшає. Заклади ручину та за пазушину, чи не полегшає моєму серденьку. Чуб. V. 420.

Полегча́ти, ча́ю, єш, сов. в. полегчи́ти, чу́, чи́ш и полегша́ти, ша́ю, єш, сов. в. полегши́ти, шу́, ши́ш, гл. Облегчать, облегчить. Бричку нашу треба було полегчити від ваги. Г. Барв. 27.