Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поліно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поліно
Берлін: Українське слово, 1924

Полі́но, на, с. Полѣно. Хрін його батька знає: у багатого повна піч та горить, а в мене одно поліно, та й те не горить. Ном. № 2138. Ум. Полі́нце, полі́ночко.