Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понавчати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понавчати
Берлін: Українське слово, 1924

Понавча́ти, ча́ю, єш, гл. Научить (многихъ или многому). Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав. Пирят. у.