Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попадя

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попадя
Берлін: Українське слово, 1924

Попадя́, ді, ж. 1) Попадья, жена священника. Уповала, мамцю, на керею, думала бути попадею. Мет. 237. 2) Рыба Rhodeus amarus. Вх. Пч. II. 20. 3) Въ свадебномъ обрядѣ: бутылка настоенной водки, которую (бутылку) мать невѣсты затыкаетъ пучкомъ калины и обвязываетъ красной ленточкой; попаді не трогаютъ до тѣхъ поръ, пока не пріѣдутъ отъ новобрачнаго дружки́ послѣ комо́ри. МУЕ. III. 92. Ум. Попа́дька. Поглянув панотець на свою попадьку. Св. Л. 200.