Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попасати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попасати
Берлін: Українське слово, 1924

Попаса́ти, са́ю, єш, гл. Пасти въ дорогѣ. Воли попасали. Рудч. Чп. 89. Іде Марко з чумаками, ідучи співає, не поспіша до господи — воли попасає. Шевч. 116.