Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/похукати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
похукати
Берлін: Українське слово, 1924

Поху́кати, каю, єш, гл. Подуть (ртомъ). Чуб. II. 191.