Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пошпурити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пошпурити
Берлін: Українське слово, 1924

Пошпу́рити, рю, риш, гл. Швырнуть. Мнж. 117. Як пошпуре коляку туди, де вона вперве лежала, так та коляка в землю і породилась. Драг. 23.