Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пранець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пранець
Берлін: Українське слово, 1924

Пра́нець, нця, м. Чаще употреб. во мн. ч. пра́нці. Сифилисъ. Мил. М. 88. Хай тобі на язиці сядуть… пранці. (Ном. № 3717). — ругательство, также какъ и въ слѣдующей фразѣ: Іди ж куди хоч, пранець тебе бери. Кролев. у.