Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/привикати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
привикати
Берлін: Українське слово, 1924

Привика́ти, ка́ю, єш, сов. в. привик(ну)ти, ну, неш, гл. Привыкать, привыкнуть. Голуб, мати, голуб, мати, к вікну прилітає. „Давай, доню, принадоньку, нехай привикає“. Мет. 23.