Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пригода

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пригода
Берлін: Українське слово, 1924

Приго́да, ди, ж. 1) Приключеніе; несчастіе, несчастный случай. Не дай, Боже, пригоди на тебе. Макс. Не втішайтеся, воріженьки, моїй пригоді. Мет. 42. Ста́ти приго́ді. Приключиться несчастію. Ой на козаченьків, ой на запорожців та пригодонька стала: ой у середу та й у обідній час їх Москва забрала. ЗОЮР. I. 135. 2) Надобность, польза. Годувала собі дочку для своєй пригоди, щоб принесла із криниці холодної води. Макс. (1849) 111. 3) Ста́ти у приго́ді. Пригодиться, помочь. Не бий мене, чоловіче добрий, я тобі в великій пригоді стану. Рудч. Ск. I. 91. Ум. Приго́донька. Чуб. V. 346.